| Розкриття інформації про примітки та іншої пояснювальної інформації |
Розкриття інформаціїї у Примітках до фінансової звітності проводиться відповідно до вимог МСБО (IAS) 1 "Подання до фінансової звітності" та інших МСФЗ. |
| Розкриття інформації про облікові судження та розрахункові оцінки |
Підготовка фінансової звітності вимагає, щоб керівництво використовувало професійні судження, припущення та розрахункові оцінки щодо відображення доходів, витрат, активів і зобов'язань та розкриття інформації про умовні зобов'язання на кінець звітного періоду. Ці оціночні розрахунки та судження постійно оцінюються і базуються на попередньому досвіді та інших факторах, у тому числі на очікуваннях щодо майбутніх подій, які вважаються обгрунтованими за існуючих обставин. Фактичні результати, відображені в майбутніх періодах, можуть відрізнятися від цих оцінок. Крім вказаних оцінок, керівництво Підприємства також у певних випадках використовує професійні судження незалежних експертів при застосуванні принципів облікової політики. |
| Розкриття інформації про винагороду аудиторів |
Згідно договору на проведння аудиту від 19.02.2021 за №266 сума винагороди аудитрів склала 145 500,00 грн. |
| Розкриття інформації про затвердження фінансової звітності |
Ця фінансова звітність була схвалена керівництвом Підприємства та затверджена до випуску 22 лютого 2021 року. |
| Розкриття основи підготовки фінансової звітності |
Концептуальною основою фінансової звітності Підприємства за період, що закінчився 31.12.2020 є міжнародні стандарти фінансової звітності, які включають Міжнародні стандарти фінансової звітності (МСФЗ), Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (МСБО), тлумачення КТМФЗ та тлумачення ПКТ, що діють станом на 31.12.2020, та які офіційно оприлюднені на веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики – Міністерства фінансів України.
Дана фінансова звітність була підготовлена відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності (далі - МСФЗ).
Під час складання фінансової звітності Підприємство дотримувалося також вимог національного законодавства стосовно організації і ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, які не протирічать вимогам МСФЗ.
Фінансова звітність є фінансовою звітністю загального призначення, підготовлена відповідно до принципів історичної собівартості, подальшого безперервного функціонування, представлена в гривнях, всі суми округлені до тисячі. Облікові політики, що застосовувалися протягом звітного періоду відповідають обліковим політикам, що застосовувалися у попередньому звітному році.
При підготовці фінансової звітності згідно з МСФЗ керівництво Підприємства здійснює оцінки та припущення, які мають вплив на суми активів та зобов’язань, розкриття умовних активів та зобов’язань на дату підготовки фінансової звітності та опубліковані суми прибутку та витрат протягом звітного періоду. |
| Розкриття інформації про грошові кошти та їх еквіваленти |
Грошові кошти та їх еквіваленти включають грошові кошти в касі та грошові кошти на рахунках в банках із початковим терміном погашення до трьох місяців.Усі інші грошові кошти та їх еквіваленти, які не можна використати для операцій протягом одного року, починаючи з дати балансу, виключаються зі складу оборотних активів та відображаються як необоротні активи, щодо яких на дату балансу Підприємство оцінює наявність ознак, що свідчать про втрати від зменшення корисності. |
| Розкриття інформації про звіт про рух грошових коштів |
Підприємство формує звіт про рух грошових коштів за прямим методом. |
| Розкриття змін в обліковій політиці |
Зміни облікової політики можливі у наступних випадках, а саме:
- у разі, коли зміни облікової політики забезпечують більш достовірне відображення операцій;
- у разі зміни МСФЗ або тлумачення. |
| Розкриття інформації про загальні зобов'язання |
Відповідно до Концептуальної основи зобов’язання – це обов’язок чи відповідальність діяти або робити певним чином. Вони можуть мати юридичну силу внаслідок виконання умов контракту або законодавчих вимог.
В МСФЗ усі зобов’язання поділяються на поточні та непоточні (п. 60, 61 МСБО (IAS) 1), що в українській практиці відповідає поняттям коротко- та довгострокових зобов’язань. У системі МСФЗ розрізняють також існуючі (ті, що виникли внаслідок фактичного придбання активів) та майбутні зобов’язання (при укладенні невідмовного договору про придбання активів у майбутньому, який містить штрафні санкції за невиконання зобов’язання) (п. 4.16 Концептуальної основи). При цьому поточні зобов’язання визнаються суб’єктом господарювання за таких умов (п. 69 МСБО (IAS) 1): очікується погашення цього зобов’язання в ході нормального операційного циклу. Якщо тривалість такого циклу не можна чітко виміряти, припускається, що вона становить 12 місяців; це зобов’язання утримується, в основному, з метою продажу; зобов’язання підлягає погашенню протягом 12 місяців після закінчення звітного періоду; відсутня можливість відстрочити погашення зобов’язання протягом як мінімум 12 місяців після закінчення звітного періоду.до поточних зобов’язань у практиці діяльності підприємства належать: розрахунки з постачальниками і підрядниками, бюджетом, фінансовими установами (зазвичай розглядаються як фінансові зобов’язання – за МСБО (IAS) 32 «Фінансові інструменти: подання», МСБО (IAS) 39 «Фінансові інструменти: визнання і оцінка», МСФЗ (IFRS) 7 «Фінансові інструменти: розкриття інформації», МСФЗ (IFRS) 9 «Фінансові інструменти» (з урахуванням особливостей використання МСБО (IAS) 39); розрахунки за короткостроковими виплатами працівникам (йдеться про виплати працівникам (окрім виплат при звільненні працівників), які підлягають сплаті в повному обсязі протягом 12 місяців після закінчення періоду, у якому працівники надають відповідні послуги) та зобов’язання за соціальним страхуванням (МСБО (IAS) 19). |
| Розкриття інформації про собівартість реалізації |
Собівартість реалізованих послуг складається з витрат, безпосередньо пов’язаних з наданням цих послуг
Якщо актив забезпечує одержання економічних вигід протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості між відповідними звітними періодами.
Витрати розподіляються між видами діяльності у відповідності до обраної облікової політики. Собівартість реалізованих товарів, робіт, послуг визначається у розрізі видів діяльності. |
| Розкриття інформації про кредитний ризик |
Кредитний ризик Підприємства переважно пов’язаний з такими фінансовими інструментами, як торгова дебіторська заборгованість споживачів, інша дебіторська заборгованість, грошові кошти та їх еквіваленти.
З метою управління кредитним ризиком та оперативного впливу на рівень розрахунків споживачів у Підприємства запроваджено систему контролю за рівнем розрахунків контрагентів за отримані товари, роботи, послуги. Підприємством застосовуються різноманітні механізми розрахунків з дебіторами, здійснюється постійна робота з досудового стягнення боргів, у тому числі з використанням механізмів, передбачених законодавством, в інших випадках на постійній основі проводиться претензійно-позовна робота зі стягнення заборгованостей у судовому порядку.
Підприємство проводить постійний моніторинг розміру кредитного ризику на основі аналізу фінансового стану контрагентів та строків заборгованості, на підставі якого приймається рішення про необхідність формування резерву під знецінення.
Кредитний ризик по інших фінансових активах Підприємства, які включають грошові кошти та їх еквіваленти, здебільшого виникає внаслідок неспроможності контрагента розрахуватися за своїми зобов’язаннями перед Підприємством.
Також Підприємство проведено аналіз наявної інформації щодо можливих подій та умов, які можуть спричинити значне підвищення розміру кредитного ризику Підприємство у майбутньому. За результатами проведеного аналізу Підприємством не встановлено жодних суттєвих подій, обставин та умов, які б могли свідчити про можливе істотне зростання кредитного ризику Підприємство у майбутньому. |
| Розкриття інформації про відстрочені податки |
Витрати з податку на прибуток визначаються і відображаються у фінансовій звітності Підприємства відповідно до МСБО 12 «Податки на прибуток».
Витрати з податку на прибуток, що відображаються у звіті про фінансові результати, складаються з сум поточного та відстроченого податку на прибуток.
Поточний податок на прибуток визначається виходячи з оподатковуваного прибутку за рік, розрахованого за правилами податкового законодавства України.
Відстрочений податок визнається в сумі, яка, як очікується, буде сплачена або відшкодована в майбутніх звітних періодах у зв'язку з наявністю різниці між балансовою вартістю активів та зобов'язань, відображених у фінансовій звітності, та відповідною податковою базою активів і зобов'язань. Відстрочені податки на прибуток розраховуються за тимчасовими різницями з використанням балансового методу обліку активів та зобов'язань.
Відстрочений податок розраховується за податковими ставками, які, як очікується, будуть застосовні в періоді, коли будуть реалізовані активи або погашені зобов’язання, на основі податкових ставок, що діяли на звітну дату, або про введення яких в дію в найближчому майбутньому було достовірно відомо за станом на звітну дату. |
| Розкриття інформації про амортизаційні витрати |
Амортизаційні відрахування — процес поступового перенесення вартості основних засобів на продукт, що виготовляється з їх допомогою. Для заміщення зношеної частини основних засобів виробництва підприємства роблять амортизаційні відрахування, тобто відрахування певних грошових сум відповідно до розмірів фізичного і морального зносу засобів виробництва.
Амортизація основних засобів розраховується прямолінійним методом протягом передбачуваного строку корисного використання, встановлених підприємством. Метод амортизації, ліквідаційна вартість і терміни корисного використання активів аналізуються Підприємством станом на кожну звітну дату та за потреби коригуються, якщо очікування відрізняються від попередніх оцінок.
Амортизацію активу припиняють на одну з двох дат, яка відбувається раніше: на дату, з якої актив класифікують як утримуваний для продажу (або включають до ліквідаційної групи, яку класифікують як утримувану для продажу) згідно з МСФЗ 5, або на дату, з якої припиняють визнання активу.
Земля та капітальні інвестиції не амортизуються. |
| Розкриття інформації про виплати працівникам |
Виплата основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат здійснюються Підприємством відповідно до Закону України «Про оплату праці» та положень Колективного договору.
Підприємство здійснює на користь своїх працівників відрахування до Державного пенсійного фонду у вигляді єдиного соціального внеску. Зазначені суми визнаються витратами в періоді їх нарахування.
Внески розраховуються як певний встановлений законодавством відсоток від загальної суми заробітної плати. Зобов’язання за внесками виникає разом із зобов’язаннями з заробітної плати. Вказані витрати за внесками відносяться до того ж періоду, що ї відповідна сума заробітної плати.
Виплати працівникам, що надаються Підприємством, та умови їх надання встановлені Колективним договором та законодавством України.
При визначенні величини зобов'язань щодо короткострокових винагород працівникам дисконтування не застосовується, і відповідні витрати визнаються по мірі виконання працівниками своїх трудових обов'язків. |
| Розкриття інформації про події після звітного періоду |
Події, що відбулися після останнього дня звітного періоду до дати затвердження фінансових звітів до випуску та які надають додаткову інформацію щодо подій, які свідчать про умови, що існували на кінець звітного періоду Підприємства, відображаються у фінансовій звітності.
Події, які свідчать про умови, що виникли після звітного періоду і які не впливають на фінансову звітність підприємства на цю дату, розкриваються у примітках до фінансової звітності, якщо такі події суттєві.
Керівництво визначає порядок, дату підписання фінансової звітності та осіб, уповноважених підписувати звітність. Після звітного періоду та до затвердження фінансової звітності за рік, що закінчився 31 грудня 2020 року не відбулося суттєвих подій, які б могли вплинути на економічні рішення користувачів.
Підприємство ставить перед собою мету в повному обсязі задовольнити потреби користувачів фінансової звітності. |
| Розкриття інформації про витрати |
Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони були здійснені.
Витрати, які неможливо прямо пов’язати з доходами певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Собівартість реалізованих послуг складається з витрат, безпосередньо пов’язаних з наданням цих послуг.
Якщо актив забезпечує одержання економічних вигід протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості між відповідними звітними періодами. |
| Розкриття інформації про витрати за характером |
Поточні витрати Підприємство класифікує за такими групами:
- витрати операційної діяльності;
- витрати фінансової діяльності;
- інші витрати звичайної діяльності.
Витрати операційної діяльності поділяються на:
- собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг);
- адміністративні витрати;
- витрати на збут;
- інші операційні витрати. |
| Розкриття інформації про оцінку справедливої вартості |
Справедлива вартість визначається як ціна, яка була б отримана у результаті продажу активу або сплачена у результаті передачі зобов’язання у звичайній операції між учасниками ринку на дату оцінки, незалежно від того, спостерігається така ціна безпосередньо, чи оцінена за допомогою іншого методу оцінювання. |
| Розкриття інформації про фінансові інструменти |
Фінансовий інструмент – це будь-який контракт, який призводить до виникнення фінансового активу у одного підприємства та фінансового зобов’язання або інструмента капіталу у іншого підприємства.
Фінансовий актив – це будь-який актив, що є:
a) грошовими коштами;
б) інструментом власного капіталу іншого підприємства;
в) контрактним правом:
г) правом отримувати грошові кошти або інший фінансовий актив від іншого підприємства, або
д) обмінювати фінансові інструменти з іншим підприємством за умов, які є потенційно сприятливими; або контрактом, розрахунки за яким здійснюватимуться або можуть здійснюватися власними інструментами капіталу підприємства.
Фінансове зобов’язання – це будь-яке зобов’язання, що є контрактним зобов’язанням:
а) надавати грошові кошти або інший фінансовий актив іншому підприємству,
або
б) обмінювати фінансові активи або фінансові зобов’язання з іншим підприємствами за умов, які є потенційно несприятливими для підприємства;
або
в) контрактом, розрахунки за яким здійснюватимуться або можуть здійснюватися власними інструментами капіталу підприємства. |
| Розкриття інформації про фінансові інструменти за справедливою вартістю через прибуток або збиток |
Прибуток або збиток за фінансовим активом або фінансовим зобов'язанням, що оцінюється за справедливою вартістю, визнається у прибутку або збитку, за винятком випадків, коли:
а) він є частиною відносин хеджування ;
б) він є інвестицією в інструмент капіталу і підприємство вирішило скористатися можливістю подавати прибутки і збитки за таким інструментом в іншому сукупному доході;
в) не є фінансовим зобов'язанням, призначеним як таке, що оцінюється за справедливою вартістю з відображенням результату переоцінки у прибутку або збитку.
Для фінансового активу, який оцінюється за амортизованою собівартістю і не є частиною відносин хеджування, прибуток або збиток визнається у прибутку чи збитку, коли припиняється визнання або зменшується корисність фінансового активу чи відбувається його перекласифікація, а також у процесі амортизації. Для фінансового зобов'язання, яке оцінюється за амортизованою собівартістю і не є частиною відносин хеджування, прибуток або збиток визнається у прибутку чи збитку, коли припиняється визнання фінансового зобов'язання, а також у процесі амортизації.
Якщо суб'єкт господарювання визнає фінансові активи, застосовуючи облік за датою розрахунку, то будь-яку зміну справедливої вартості активу, що його мають отримати протягом періоду з дати операції до дати розрахунку, не визнають для активів, що оцінюються за амортизованою собівартістю (крім збитків від зменшення корисності). Проте для активів, що оцінюються за справедливою вартістю, зміну справедливої вартості визнають у прибутку чи збитку або в іншому сукупному доході. |
| Розкриття інформації про управління фінансовим ризиком |
Основні фінансові інструменти Підприємства включають дебіторську та кредиторську заборгованість, грошові кошти та їх еквіваленти. Основна функція цих фінансових інструментів – забезпечити фінансування діяльності Підприємства. Підприємство має різні інші фінансові активи і зобов’язання, такі як інша дебіторська та інша кредиторська заборгованість, що виникають безпосередньо у ході операційно-господарської діяльності Підприємства.
Діяльність Підприємства здійснюється під впливом ризиків, притаманних фінансовим інструментам ризику ліквідності, кредитного ризику, процентного ризику, ризику недостатності капіталу.
Підприємство здійснює управління ризиками в ході постійного процесу визначення, оцінки та спостереження за ризиками. Програма Підприємство з управління ризиками зорієнтована на мінімізацію негативного впливу на фінансові результати діяльності Підприємства. |
| Розкриття інформації про загальні та адміністративні витрати |
Витрати – виражені у грошовій формі витрати різних видів економічних ресурсів (праці, сировини, матеріалів, основних засобів фінансових ресурсів) у процесі виробництва, обігу й розподілу продукції, товарів.
Адміністративні витрати – загальні витрати підприємства, фірми або компанії впродовж певного періоду, на відміну від інших специфічних витрат – виробничих або витрат обігу. До адміністративних витрат відносяться загальногосподарські витрати, які спрямовані на обслуговування та управління підприємством. |
| Розкриття загальної інформації про фінансову звітність |
Підготовлена фінансова звітність достовірно відображає фінансовий стан Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" станом на 31 грудня 2020 року і результати його діяльності , рух грошових коштів та зміни у власному капіталі за рік, який закінчився цією датою, відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності ( МСФЗ). |
| Розкриття інформації про безперервність діяльності |
Фінансова звітність складається на підставі припущення про те, що Підприємство, яке звітує, здійснює свою діяльність безперервно і продовжуватиме здійснювати її в доступному для огляду майбутньому. Таким чином, використовується припущення, що організація не має ні наміру, ні необхідності припинити своє існування або припинити свою комерційну діяльність. Якщо ж такий намір або необхідність існує, то може знадобитися складання фінансової звітності на іншій основі. В цьому випадку в фінансову звітність включається опис використаної основи. |
| Розкриття інформації про державні гранти |
Державні гранти згідно МСБО 20 «Облік державних грантів і розкриття інформації про державну допомогу» - це допомога держави у формі передачі ресурсів підприємству в обмін на минуле або майбутнє дотримання певних умов, які пов’язані з його діяльністю. Вони не включають такі форми державної допомоги, вартість яких неможливо визначити обґрунтовано, а також на операції з державою, які не можна відрізнити від звичайних торговельних операцій суб’єкта господарювання.
Державні гранти виділяються з місцевого бюджету Підприємству на чітко визначені цілі.
Підприємство має два типи державні грантів.
Державні гранти, пов’язані з активами, відображаються у Балансі (Звіті про фінансовий стан) шляхом визначення грантів як відстроченого доходу.
Державні гранти, пов'язані з доходами, представляються як частина прибутку або збитку.
Гранти, які компенсують витрати минулих періодів, визнаються Підприємством повністю в періоді їх надходження у складі інших операційних доходів.
Державні гранти, що надходять, класифікуються наступним чином:
1) на покриття збитків;
2) на фінансування основної діяльності;
3) на фінансування інших поточних витрат;
4) для здійснення капітальних інвестицій (по яких доходи визнаються протягом строку корисного використання об’єктів капітальних інвестицій (основних засобів, нематеріальних активів та ін.). |
| Розкриття інформації про зменшення корисності активів |
У кінці кожного звітного періоду Підприємством оцінюється, чи є якась ознака того, що корисність активу може зменшитися.
Якщо хоча б одна з таких ознак існує, Підприємством оцінюється сума очікуваного відшкодування такого активу.
Оцінюючи наявність ознак того, що корисність активу може зменшитися, Підприємством розглядаються зовнішні та внутрішні джерела інформації ознак знецінення. |
| Розкриття інформації про податок на прибуток |
Підприємство є платником податку на прибуток на загальних підставах. Витрати з податку на прибуток включають поточні податки і відстрочене оподаткування та відображаються у складі прибутку та збитку.
Поточні витрати з податку на прибуток визнаються у звіті про прибутки та збитки. Поточні витрати з податку на прибуток складається з очікуваного податку до сплати, розрахованого згідно вимог податкового законодавства на основі оподатковуваного прибутку за рік згідно даних Податкової декларації з податку на прибуток підприємства з використанням ставок оподаткування, що діють або превалюють на дату балансу, і будь-яких коригувань податку, що підлягає сплаті за попередні роки. |
| Розкриття інформації про провідний управлінський персонал |
До провідного управлінського персоналу відноситься начальник підприємства. |
| Розкриття інформації про нематеріальні активи |
Нематеріальні активи – немонетарний актив, який не має фізичної субстанції та може бути ідентифікований.
Активи відповідають визначенню нематеріального активу, якщо виконуються наступні умови:
- Існує можливість ідентифікації;
- Існує контроль над ресурсом;
- Існує можливість отримання майбутніх економічних вигід, пов’язаних з нематеріальним активом.
Нематеріальні активи Підприємства включають земельні права, ліцензії на комп’ютерне програмне забезпечення і мають обмежений строк використання, крім земельних прав, строк використання яких не обмежений.
Придбане комп’ютерне програмне забезпечення капіталізуються на основі витрат, понесених на їх придбання та введення в експлуатацію, та амортизуються прямолінійним методом протягом їх строків використання.
Очікуваний строк корисної експлуатації нематеріальних активів встановлюється щодо кожного об’єкту нематеріальних активів та строків їх використання та не може перевищувати 10 років.
Підприємством застосовується прямолінійний метод амортизації.
Амортизація починається, коли актив стає придатним до використання, тобто коли він доставлений до місця розташування та приведений у стан, у якому він придатний до експлуатації у спосіб, визначений управлінським персоналом.
Після первісного визнання нематеріальний актив відображається за його собівартістю за вирахуванням будь-якої накопиченої амортизації та будь-яких накопичених збитків від зменшення корисності.
Об’єкт нематеріальних активів списується з балансу Підприємства при його вибутті або у випадку, коли прийняте рішення про припинення використання активу та від його вибуття більше не очікується економічних вигід. |
| Розкриття інформації про запаси |
Підприємство визнає запасами активи, які
- утримуються для продажу у звичайному ході бізнесу;
- перебувають у процесі виробництва для такого продажу, або
- існують у формі основних чи допоміжних матеріалів для споживання у виробничому процесі або при наданні послуг.
Оцінка запасів при їх оприбуткуванні здійснюється за первісною вартістю. Собівартість запасів включає всі витрати на придбання, витрати на переробку та інші витрати, понесені для того, щоб забезпечити поточне місцезнаходження та стан запасів.
Одиницею обліку запасів для цілей відображення в обліку вважається номенклатура запасу.
Облік руху запасів - постійний.
При відпуску у виробництво чи іншому вибутті собівартість запасів (матеріалів, сировини, палива, комплектуючих виробів і напівфабрикатів) визначається шляхом використання конкретної ідентифікації їх індивідуальної собівартості (метод ідентифікованої вартості відповідної одиниці запасів).
Коли запаси використані (реалізовані), їх балансову вартість визнається витратами періоду, в якому визнається відповідний дохід. |
| Розкриття інформації про статутний капітал |
Статутний капітал Підприємства визначається та затверджується рішеннями Київської міської ради. |
| Розкриття інформації про оренду |
Регламентується МСФЗ 16 «Оренда» та Законом України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019р. №157-ІХ.
Оренда – угода або частина угоди, за якою передається право на користування активом (базовий актив) протягом визначеного періоду часу в обмін на відшкодування.
Передача в оренду майна, що перебуває у комунальній власності, здійснюється органами місцевого самоврядування відповідно до вимог Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Операційна оренда – оренда, за якою не здійснюється передача практично всіх ризиків та вигід, пов’язаних з володінням базовим активом.
Орендодавець – компанія, яка передає право користування базовим активом на визначений період часу в обмін на відшкодування.
Орендар – суб’єкт господарювання, який отримує право користування базовим активом на визначений період часу в обмін на відшкодування.
Балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.
Дата початку оренди – дата, станом на яку орендодавець робить базовий актив доступним для використання орендарем.
Орендні платежі – платежі, що здійснюються орендарем на користь орендодавця (балансоутримувача) у зв'язку з правом користування базовим активом протягом терміну оренди, які включають в себе наступне:
- фіксовані платежі за вирахуванням будь-яких стимулюючих платежів з оренди;
- змінні орендні платежі, які залежать від індексу або ставки;
- ціну використання права на придбання активу, якщо є достатня впевненість в тому, що орендар використає це право;
- виплати штрафів за припинення оренди, якщо термін оренди відображає потенційне використання орендарем права на припинення оренди.
Підприємством передаються активи в операційну оренду, тому передані Підприємством в операційну оренду необоротні активи враховуються на його балансі.
Орендна плата визначається за результатами аукціону. Орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Орендар за користування об’єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
Доходи від операційної оренди визнаються на прямолінійній основі протягом строку оренди, поки інша систематична база розподілу таких доходів не буде визнана як така, що більш достовірно відображає визнання доходу у звітності Підприємства.
Витрати, понесені Підприємством-балансоутримувачем при одержанні доходу від оренди, включаються до складу витрат періоду.
Порядок розподілу орендної плати для об’єктів, що перебувають у комунальній власності, між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначається представницьким органом місцевого самоврядування. |
| Розкриття інформації про ризик ліквідності |
Основою управління ризиком ліквідності Підприємства є постійне підтримання наявності достатнього рівня грошових коштів, ліквідних фінансових ресурсів для виконання зобов’язань при настанні термінів їх погашення. Основу фінансових ресурсів, відмінних від високоліквідних ресурсів – грошових коштів Підприємства, складають розрахунки з орендарями та іншими дебіторами. Підприємство здійснює постійний моніторинг стану розрахунків дебіторів за надані товари, роботи, послуги, активно застосовуючи механізми впливу на боржників, передбачені законодавством, що дозволяє досягати ефективного стану управління ризиком ліквідності. Підприємство аналізує свої активи та зобов’язання за строками їх погашення та планує свою ліквідність залежно від очікуваних строків виконання зобов’язань за відповідними інструментами. |
| Розкриття інформації про інші операційні витрати |
Інші операційні витрати включають собівартість реалізованих виробничих запасів, необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття; відрахування на створення резерву сумнівних боргів і суми списаної безнадійної дебіторської заборгованості; втрати від знецінення запасів; втрати від операційних курсових різниць; визнані економічні (фінансові) санкції; відрахування для забезпечення наступних операційних витрат, а також усі інші витрати, що виникають в процесі операційної діяльності підприємства (крім витрат, що включаються до собівартості продукції (товарів, робіт, послуг). |
| Розкриття інформації про інші операційні доходи |
Інші операційні доходи включають суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг): дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття, дохід від списання кредиторської заборгованості, одержані штрафи, пені, неустойки тощо. |
| Розкриття інформації про інші забезпечення, умовні зобов'язання та умовні активи |
Забезпечення - зобов’язання з невизначеним строком або сумою.
Підприємство нараховує такі види забезпечень:
- забезпечення відпусток працівникам;
- забезпечення (цільовий фонд), нарахований в розмірі 50% від отриманих платежів за розміщення телекомунікаційних мереж у житлових та нежитлових будівлях комунальної власності, зменшених на суму податків, зборів (обов`язкових платежів), визначених законодавством;
-інші забезпечення.
Підприємство визнає забезпечення, якщо:
- воно має існуюче зобов’язання (юридичне чи конструктивне, зумовлено практикою) внаслідок минулої події;
- ймовірно, що вибуття ресурсів, які втілюють у собі економічні вигоди, буде необхідним для виконання зобов’язання;
- можна достовірно оцінити суму зобов’язання.
У разі невиконання зазначених умов забезпечення не визнається.
Не визнається забезпечення для майбутніх операційних збитків.
Сума, визнана як забезпечення, являє собою найкращу оцінку видатків, необхідних для погашення існуючого зобов’язання на кінець звітного періоду. Найкраща оцінка видатків, необхідних для погашення існуючого зобов’язання, – це сума, яку підприємство обґрунтовано сплатило б для погашення зобов’язання або передачі його третій стороні на кінець звітного періоду.
Забезпечення оцінюється до сплати податків.
Забезпечення переглядаються на кінець кожного звітного періоду та коригуються для відображення поточної найкращої оцінки. Якщо вже немає ймовірності, що вибуття ресурсів, котрі втілюють у собі економічні вигоди, буде потрібним для погашення зобов’язання, забезпечення сторнується.
Створені забезпечення використовуються лише у зв’язку з тими витратами, стосовно яких вони первісно визнавалось. |
| Розкриття інформації про основні засоби |
Основні засоби - це матеріальні об’єкти, які Підприємство утримує для використання у виробництві або постачанні товарів чи наданні послуг або для адміністративних цілей та використовуватиме, за очікуванням, протягом більше 1 року.
Основні засоби визнаються активами, якщо і тільки якщо:
- є ймовірність, що майбутні економічні вигоди, пов’язані з об’єктом, надійдуть до Підприємства;
- собівартість об’єкта можна достовірно оцінити.
Приймання, передача основних засобів, які належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва і закріплюються за Підприємством на праві господарського відання, відбуваються на підставі рішень, розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та наказів Департаменту комунальної власності ВО КМР (КМДА), до сфери управління яких належить Підприємство.
При первісному визнанні основних засобів у разі наявності суттєвих компонентів об’єкта, які мають різні строки корисної експлуатації, організовується багатокомпонентний облік. Такими компонентами є ті частини активу, вартість яких значна по відношенню до загальної вартості активу та складає більш 20% від вартості основного засобу. Перелік компонентів основного засобу визначається приймальною (робочою) комісією. Для обліку окремих компонентів об’єкта основних засобів балансова вартість таких компонентів визначається пропорційно їх справедливої вартості основного засобу в цілому, при цьому сумарна балансова вартість всіх компонентів залишається незмінною. Амортизація нараховується окремо по кожному значному компоненту активу.
Основні засоби класифікуються за наступними класами:
- земельні ділянки;
- будинки (споруди, приміщення);
- машини та обладнання;
- транспортні засоби;
- інструмент, прилади, інвентар, меблі;
- інші основні засоби.
Об’єкт основних засобів, який відповідає критеріям визнання активу, оцінюється за його собівартістю. Необхідною умовою для включення будь-яких витрат до собівартості є їх безпосередній зв'язок з придбанням об'єкта або доведенням його до робочого стану.
Після визнання активом, Підприємство обліковує основні засоби за їх собівартістю мінус будь-яка накопичена амортизація та мінус будь які накопичені збитки від зменшення корисності.
Подальші витрати, які відносяться до об’єкта ОЗ, який уже був визнаний, повинні:
- відноситися на балансову вартість ОЗ, якщо суб’єктом господарювання передбачається отримання майбутніх економічних вигід, що перевищують первісно розраховані нормативні показники існуючого активу (капіталізуються);
- бути визнані як витрати в тому періоді, у якому були понесені (не капіталізуються).
Вибуття об’єкта основних засобів може відбуватися різними шляхами, наприклад, шляхом списання, продажу, укладання угоди про фінансову оренду, безоплатної передачі, ліквідації при аваріях, надзвичайних ситуаціях, передачі у вигляді внеску в статутний капітал інших підприємств тощо.
Очікуваний строк корисного використання встановлюється з урахуванням гарантійного строку служби, визначеного документацією на об`єкт основних засобів та строків корисного використання, передбачених вимогами Податкового кодексу України.
Списання та ліквідація основних засобів і необоротних активів здійснюється відповідно до Порядку списання об’єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням КМР від 27.09.2018 №1536/5600. |
| Розкриття інформації про забезпечення |
Забезпечення - зобов’язання з невизначеним строком або сумою.
Підприємство нараховує такі види забезпечень:
- забезпечення відпусток працівникам;
- забезпечення (цільовий фонд), нарахований в розмірі 50% від отриманих платежів за розміщення телекомунікаційних мереж у житлових та нежитлових будівлях комунальної власності, зменшених на суму податків, зборів (обов`язкових платежів), визначених законодавством;
-інші забезпечення.
Підприємство визнає забезпечення, якщо:
- воно має існуюче зобов’язання (юридичне чи конструктивне, зумовлено практикою) внаслідок минулої події;
- ймовірно, що вибуття ресурсів, які втілюють у собі економічні вигоди, буде необхідним для виконання зобов’язання;
- можна достовірно оцінити суму зобов’язання.
У разі невиконання зазначених умов забезпечення не визнається.
Не визнається забезпечення для майбутніх операційних збитків.
Сума, визнана як забезпечення, являє собою найкращу оцінку видатків, необхідних для погашення існуючого зобов’язання на кінець звітного періоду. Найкраща оцінка видатків, необхідних для погашення існуючого зобов’язання, – це сума, яку підприємство обґрунтовано сплатило б для погашення зобов’язання або передачі його третій стороні на кінець звітного періоду.
Забезпечення оцінюється до сплати податків.
Забезпечення переглядаються на кінець кожного звітного періоду та коригуються для відображення поточної найкращої оцінки. Якщо вже немає ймовірності, що вибуття ресурсів, котрі втілюють у собі економічні вигоди, буде потрібним для погашення зобов’язання, забезпечення сторнується.
Створені забезпечення використовуються лише у зв’язку з тими витратами, стосовно яких вони первісно визнавалось. |
| Розкриття інформації про пов'язані сторони |
У ході господарської діяльності Підприємство здійснює операції з пов'язаними і непов'язаними сторонами. Сторони вважаються пов’язаними якщо перебувають під контролем або суттєвим впливом інших осіб при прийнятті фінансових чи операційних рішень, також пов’язаними сторонами вважаються підприємства і фізичні особи, які прямо або опосередковано здійснюють контроль над підприємством або суттєво впливають на його діяльність, а також близькі члени родини такої фізичної особи. При визначені, чи є компанія пов’язаною стороною основна увага приділяється сутності відносин а не їх юридичній формі.
Підприємство розкриває в фінансовій звітності інформацію:
про відносини і операції між пов'язаними сторонами;
про визначення залишків заборгованості, в тому числі загальних зобов'язань, між суб'єктом господарювання та пов'язаними з ним сторонами.
Операція з пов'язаною стороною - передача ресурсів, послуг або зобов'язань між суб'єктом господарювання, що звітує, та пов'язаною стороною, незалежно від того, чи призначається ціна.
До складу пов’язаних сторін підприємства належать:
- керівник та інші особи, які відносяться до провідного управлінського персоналу підприємства, а також близьких членів родини таких осіб
- установи (виконавчі органи), які відповідно до статуту прямо або опосередковано здійснюють контроль над підприємством або суттєво впливають на його діяльність. |
| Розкриття інформації по суттєві аспекти облікової політики |
Облікова політика Підприємства затверджена наказом КП «Київжитлоспецексплуатація» від 29.11.2018 № 207.
Облікова політика Підприємства це сукупність визначених в межах чинного законодавства принципів та процедур, основ, правил, домовленостей та практики, що використовуються для складання та подання фінансової звітності.
Облікова політика Підприємства ґрунтується на вимогах нормативно-правових актів України та правилах бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності за МСФЗ.
У своїй діяльності, для організації бухгалтерського обліку, ведення рахунків і складання фінансової звітності Підприємство дотримується фундаментальних принципів, а саме: принципу безперервності діяльності (фінансова звітність складається на припущенні, що Підприємство буде функціонувати в майбутньому та не має наміру ліквідуватися) та принципу нарахування доходів та витрат (відображення таких витрат і доходів в тому звітному періоді, коли вони виникли, а не в періоді оплати чи одержання грошових коштів).
Елементами фінансової звітності Підприємства є активи, зобов’язання та власний капітал.
Елементи фінансової звітності визнаються, якщо існує ймовірність збільшення або зменшення майбутніх економічних вигід, пов’язаних із статтею.
Фінансова звітність складається у функціональній валюті.
Фінансова звітність складається за принципом нарахування, крім звіту про рух грошових коштів. Представлення грошових потоків у звіті про рух грошових коштів здійснюється із застосуванням прямого методу.
Для достовірного відображення операцій господарської діяльності Підприємством встановлюються критерії суттєвості інформації.
Інформація є суттєвою, якщо її пропуск або спотворення можуть вплинути на рішення, що приймаються основними користувачами фінансових звітів загального призначення на підставі даних звітів, що надають фінансову інформацію про конкретне підзвітне підприємство. Іншими словами, істотність є специфічний для підприємства аспект доречності, який визначається виходячи з характеру або величини (або того й іншого) статей, до яких відноситься інформація в контексті окремо взятого фінансового звіту підприємства.
Суттєвість залежить від розміру статті або помилки, які оцінюються у конкретних умовах відсутності або неправильного подання.
Поріг суттєвості визначається на основі базових показників фінансової звітності Підприємства для кожного звітного періоду.
На Підприємстві приймаються наступні базові показники та критерії суттєвості:
- для статей балансу (звіту про фінансовий стан), інформації про господарські операції та події, пов`язані із змінами у складі (рухом) активів, зобов`язань, власного капіталу – базою обрана суму підсумку балансу із визначенням критерію суттєвості у розмірі до 5 відсотків бази;
- для статей звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід), інформації про господарські операції та події щодо доходів і витрат – базою обрана суму чистого доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) із визначенням критерію суттєвості у розмірі до 5 відсотків бази;
- для статей звіту про рух грошових коштів – базою обрана суму чистого руху грошових коштів від операційної діяльності із визначенням критерію суттєвості у розмірі до 5 відсотків такої бази;
- для статей звіту про власний капітал – базою обраний розмір власного капіталу із визначенням критерію суттєвості у розмірі до 5 відсотків бази. |
| Розкриття інформації про податкову дебіторську та кредиторську заборгованість |
Поточна кредиторська заборгованість за розрахунками з бюджетом включає податок на прибуток, ПДВ, земельний податок, екологічний податок, рентна плата за користування надрами, податки та утримання з заробітної плати (ПДФО. ВЗ), інші податки. |
| Розкриття інформації про торговельну та іншу кредиторську заборгованість |
Облік і визнання зобов’язань Підприємства здійснюється відповідно до МСБО 37 “Забезпечення, умовні зобов’язання та умовні активи”. Зобов’язання визначаються підприємством, якщо їх оцінка може бути достовірно визначена та існує вірогідність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок їх погашення.
Зобов’язання компанії класифікуються як довгострокові (строк погашення більше 12 місяців) і поточні (строк погашення до 12 місяців).
Формування інформації про кредиторську заборгованість в бухгалтерському обліку та її розкриття у фінансовій звітності здійснюється з урахуванням вимог МСФЗ 9 «Фінансові інструменти».
Поточна кредиторська заборгованість обліковується і відображається в балансі за первісною вартістю, яка дорівнює справедливій вартості.
Торговельна кредиторська заборгованість є зобов'язанням оплатити товари або послуги, що були отримані чи надані, на які виставлені рахунки або які офіційно узгоджені з постачальником. |
| Розкриття інформації про торговельну та іншу дебіторську заборгованість |
Торговельну дебіторську заборгованість (за відвантаженими товарами, роботами, послугами) визнають фінансовим активом (ФА), оскільки вона є контрактним правом отримати грошові кошти або інший фінансовий актив у майбутньому.
Формування інформації про дебіторську заборгованість в бухгалтерському обліку та її розкриття в фінансовій звітності здійснюється у відповідності до вимог МСФЗ 9 «Фінансові інструменти».
Дебіторська заборгованість згідно МСФЗ 15 «Дохід від договорів з клієнтами» визначається активом, якщо існує безумовна вимога на отримання компенсації.
Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари та послуги визначається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації та оцінюється по первісній вартості. Поточна дебіторська заборгованість відображується в балансі за чистою реалізаційною вартістю ( з вирахуванням із первісної вартості суми нарахованого резерву кредитних збитків).
Підприємство оцінює резерв під кредитні збитки в розмірі, що дорівнює очікуваним кредитним збиткам:
- на кожну звітну дату (щоквартально)
- за весь строк дії договору на індивідуальній основі – по кожному клієнту.
Оцінка іншої поточної дебіторської заборгованості (крім основної діяльності) - за амортизованою собівартістю із використанням ефективної ставки відсотка. |